Вісім років минуло від виходу "Тільку ві Львові" – попередньої спільної роботи Віктора Морозова та Батяр-бенда "Галичина". Тож "Серце батяра" є новиною не лише гарною, а й довгоочікуваною. Втім, за цікавими новинами не шкода й чекати – ну а Віктора Морозова, власне, можна вважати своєрідним гарантом, що буде дійсно цікаво. До речі, зверніть увагу: коли минулий альбом складався винятково зі старих батярських пісень, написаних на початку минулого сторіччя, то "Серце батяра" – це вже авторський матеріал, стилізація. І – стилізація просто блискуча. Переважну більшість текстів до альбому написав Андрій Панчишин – але звучать вони так, наче сто років тому їх дійсно можна було почути на львівських вуличках. Ясна річ, окремо подякувати треба "Галичині" та Морозову (він є не лише виконавцем, а й основним автором музики на альбомі) – атмосферу колишніх часів віддано надзвичайно яскраво, влучно, щиро. Та що там казати, слухаєш – і просто віриш! Більше того: попри романтичний серпанок, відчуваєш крізь ці пісні якусь таку справжню грізну красу. Зрештою, батяри були зовсім не ангели, і кров з любов’ю вони римували далеко не лише на словах... "Серце батяра", змусить не лише плакати і сміятися (причому буквально), а й – думати...

Восемь лет прошло с момента выхода "Тільку ві Львові" – предыдущей совместной работы Виктора Морозова и Батяр-бенда "Галичина". Поэтому "Сердце батяра" получается новостью не только хорошей, но и долгожданной. Впрочем, интересных новостей не жаль и подождать – ну а Виктора Морозова, собственно, можно считать своеобразным гарантом того, что будет действительно интересно. Кстати, обратите внимание: если прошлый альбом состоял исключительно из старых батярских песен, написанных в начале прошлого столетия, то "Сердце батяра" – это уже авторский материал, стилизация. И – стилизация просто блестящая. Большинство текстов к альбому написал Андрей Панчишин – но звучат они так, как будто сто лет тому назад их действительно можно было услышать на львовских улицах. Понятное дело, отдельно поблагодарить нужно "Галичину" и Морозова (он является не только исполнителем, но и основным автором музыки на альбоме) – атмосфера прежних времен передана очень ярко, настояще. Да что там говорить, слушаешь – и просто веришь! Больше того: невзирая на романтичный флер, чувствуешь сквозь эти песни какую-то такую настоящую грозную красоту. В конечном итоге, батяры были совсем не ангелы, и кровь с любовью они рифмовали далеко не только на словах... "Сердце батяра" заставит не только плакать и смеяться (причем буквально), но и – думать...